Багато дітей люблять фантазувати. Часом батьків це може засмучувати, адже іноді відрізнити фантазію дитини від реальності буває досить складно. Так що ж таке фантазія? Чи варто заохочувати її розвиток або вести з нею рішучу боротьбу? Як визначити, де фантазія, а де брехня?
Якось у гостях до мене підійшла п'ятирічна донька господарів і довірливо сказала на вухо: "А у мене під ліжком рожевий слон живе ..."
- Іграшковий? - уточнила я.
- Ні, не іграшковий, а справжнісінький, живий. Він мені засинати допомагає: качає ліжко, як ніби я в поїзді їду. А ще він може монстра прогнати. Тільки мама не вірить, що у мене є рожевий слон ...
Світ дитячої фантазії величезний і різноманітний. Саме з таких мрійників про рожевих слонів виростають великі художники, скульптори, письменники, дизайнери. Якби не було фантазії та уяви, у нас би не розвивалася наука, і ми б так і залишилися в кам'яному столітті. Першим фантазером була людина, що зуміла розглянути в простому камені палицю-копалку, і рушила вперед усю цивілізацію. А російські мрії народних казкарів про килими-літаки і печі-самоходи, які втілилися у будівництві космічного корабля й автомобіля? Без уяви сучасний школяр не засвоїв би жодного предмета, тому що не зміг би конструювати у своїй голові образи і оперувати абстрактними поняттями.
Але не все так райдужно у світі фантазії. У неї є й зворотна, "темна" сторона. Це фантазії, що ростуть з дитячих страхів, агресії, фантазії, які межують з неправдою, і відверта брехня. Можливо, вас дивує, що все це живе в світлій голівці вашого дошкільника, але це дійсно так. Сьогодні мова піде про обидві сторони фантазії, а також про межі, що їх розділяють.
