Сайт про дітей

Ваша дитина не любить грати сама? Вона не знає, чим себе зайняти, коли ви пропонуєте їй пограти у своїй кімнаті? Малюк раз у раз відриває вас від домашніх турбот, вимагаючи участі у своїх витівках: "Побудуємо вежу разом?" Ви терпляче споруджуєте кубики один на інший, захоплюєтеся висотою і міцністю споруди ... і поспішаєте повернутися до перерваної роботи. Але не тут-то було, тому що він уже біжить до вас з таким проханням: "Ти допоможеш мені з малюнком?" Чому ж малюк не здатний грати самостійно?

Граючи на самоті, дитина отримує особливе, ні з чим незрівнянне задоволення. Але, залишаючись наодинці з собою, вона повинен відчувати себе спокійно і безпечно, адже в більшості випадків складність не в тому, що малюк не може придумати, чим йому зайнятися, а в тому, що він не дуже впевнено почуває себе без маминої присутності. Деякі діти немов "забуваються", занурюючись у гру, у цей час їх абсолютно не цікавить місцезнаходження батьків. Малюки абсолютно безтурботні, оскільки впевнені, що мама поруч і нікуди не зникне, поки вони самозабутньо грають. Але багато дітей, залишившись на самоті навіть на короткий час і втративши можливість вас контролювати, відчувають сильну тривогу. Самотність актуалізує й загострює страхи. Це природно. Саме тому надана сама собі дитина не може зосередитися на грі, оскільки їй необхідно щохвилини переконуватися в тому, що хтось із дорослих поруч, у кроковій доступності. Звідси й нескінченні прохання пограти разом: малюк почуває себе в безпеці, тільки коли ви з ним. Звичайно, через якийсь час він стане самостійним, автономним і зможе спокійно переносити самотність. Але дитині знадобиться підтримка, для того щоб навчитися обходитися без вашої допомоги у процесі загону машинки в гараж або організації обіду для ляльок.