Сайт про дітей

Спалахи гніву, потоки сліз, невтішний смуток і раптові перепади настрою - сильні емоції дітей виводять нас із рівноваги. Як з ними боротися? Сердитись, пестити дитину, чекати, що це мине, або просто поступитись? Прийняти рішення нам допоможе психолог Світлана Забігайлова.

Перше, що необхідно засвоїти кожному з батьків: примха від примхи різниться. Дуже важливо вміти відрізнити справжнє дитяче "горе" від примх і відповідно себе поводити. Є примха як простий емоційний тиск на дорослого, спроба змусити батьків зробити так, як хочеться дитині. Плач, крик і катання по підлозі можуть бути спробою змусити батьків купити іграшку, влаштувати так, щоб її не вели до дитячого садка або не забирали додому з дитячого майданчика. Дитина саме "тисне з себе сльозу", домагаючись від вас бажаного. Якщо дитині вдалося досягти свого за допомогою якоїсь непривабливої поведінки, вона буде вдосконалюватися в ній, вдаючись до цього способу все частіше і частіше. Найголовніший засіб боротьби з таким капризом - це спокій і терпіння. На всі дії дитини потрібно реагувати з розумінням і під час примх не робити ніяких поступок. А коли дитина затихне й заспокоїться, намагайтесь не лаяти і не соромити малюка - просто висловіть сподівання, що він більше ніколи не повторить своєї поведінки, і впевніть його, що обраний ним спосіб маніпуляції непродуктивний.

Але є й інші капризи, викликані голодом, хворобою, втомою, тривогою, недосипанням, перезбудженням. Малюк може розсердитися або гірко заплакати, коли у нього щось не виходить або його не можуть зрозуміти. Емоції дитини молодшого шкільного віку подібні погоді: якщо вона вам не подобається, треба почекати, і вона зміниться. Те ж саме і з малюком. Зараз розвалена башта з кубиків вибила малюка з рівноваги, і він невтішно ридає з цього приводу, а через хвилину ця подія здасться йому справою вчорашнього дня, і він з цікавістю переключиться на кішку,що пробігає поряд. Звичайний день дитини переповнений безліччю складних завдань, вона пізнає, набуває нових умінь, намагається зробити щось самостійно і при цьому протягом всього дня слухає вказівки, оцінки та моралі дорослих. Малюк відчуває величезну кількість емоцій, які швидко змінюють одна одну. Ці емоції пов'язані з новими відкриттями, з маленькими перемогами і дуже часто з невдачами і труднощами на шляху пізнання світу. Малюкові ще не вистачає мовних навичок, щоб ясно висловити свої потреби, почуття та бажання. Коли всього цього накопичиться дуже багато, ваша дитина може почати хникати, плакати і кричати. Подивимось, як реагувати на перепади настрою в цьому випадку і що допоможе нам повернути малюкові колишню рівновагу.