Діти Новонароджений Новонароджений потрапив до лікарні ... правила виживання

Новонароджений потрапив до лікарні ... правила виживання

Особистий досвід


Це відбувається рідко. Найчастіше день народження дитини - це найщасливіший день вашого життя. Але іноді все-таки це відбувається. І ви стикаючись з цією проблемою абсолютно беззахисні, не готові ... Для вас це кінець світу ...

Причини - різні. Можливо, малюк народився трохи раніше терміну. Можливо, пологи були важкими. Можливо, лікарі підозрюють у малюка якусь хворобу ... Малюк з'явився на світ, його швидко оглянули і забрали від вас геть - нічого не пояснюючи ... Можливо, малюка відразу відправили до лікарні, або зробили це трохи пізніше - через кілька днів ...

Що може зробити мама?

На жаль, мені довелося зіткнутися з такою ситуацією два рази. У перший раз після народження доньки я все робила неправильно ... в результаті в мене пропало молоко, дуже довго я приходила до тями після пологів (лежала в лікарні 21 день), моя післяродова депресія перетворилася в затяжну багаторічну хворобу.

До народження другої дитини я була підготовленою (морально) до всього. І знала, що цього разу я буду робити все для нашого благополуччя.

У моїй статті я хочу поділитися своїм сумним досвідом і розповісти про свої помилки.


                                                                                                         Народження Даші

Я була молода, щаслива і впевнена в собі. Я була абсолютно впевнена в тому, що пологи пройдуть ідеально, за книжкою, без розривів і ускладнень, що дитину відразу віддадуть мені. Мене зовсім не насторожував той факт, що дочка тягнула на чотири кілограми. Ні-і-і, зі мною нічого поганого трапитися НЕ МОЖЕ! Так думала я, в цьому був упевнений мій чоловік. В "панчосі" у нас лежало 500 доларів (величезні гроші - я працювала вчителькою, а чоловік був студентом), але ми й не думали витрачати їх на таку дурість, як пологи ... я молода і здорова, можу і в полі народити ...

Отже, моя перша помилка. Самовпевненість. Занадто сильна надія на те, що ніяких проблем бути не повинно. Через цю надію я обурено відкидала (думаю, так роблять багато вагітних жінок) всю інформацію про те, як чинити, якщо щось буде не так ... Я малювала в голові ідеальну картинку і була впевнена, що ЗНАННЯ мені не знадобляться.

У пологовий будинок я лягла за тиждень до пологів. Не знаю, навіщо. Без показань. На цьому наполіг мій чоловік. Він чомусь боявся, що пологи будуть стрімкими. Неважливо. Важливо те, що я ЗАНАДТО довіряла лікарям і лінувалася думати. Вони мені щось кололи ... я навіть не цікавилася, що. На моє боязке прохання зробити мені УЗД і подивитися розмір і положення дитини мені відповіли, що це не потрібно. Що ж, не потрібно, так не треба ...

Коли мені здалося, що почалися перейми, мене без зайвих перевірок відправили в родблок. Це сталося ввечері. Годині о сьомій. Акушерки, навіть не показавши мене лікарям, дали мені снодійного (не возитися ж ночі). А вранці прийшов дядечко і проколов мені міхур. Більше цього лікаря я не бачила. А схватки припинились. Все це не викликало у мене ніякого здивування. Тільки ближче до вечора мені здалося, що щось не так. Я спробувала звернутися до акушерок, але вони мене послали. Я повернулася до родблок. Схватки начебто як почалися, але не сказати, що сильні. Так, весь день, звичайно, пройшов без води і пиття, і сил у мене не було. Десь до десятої години вечора я була в родблоці одна, мною ніхто не цікавився. Один раз спробувала кричати, але мені не сподобалось (черговим акушеркам, до речі, теж).

О десятій вечора до мене завітала тітка-лікар, яка шукала вільний родблок для чергової породіллі. Побачивши мене, вона дуже здивувалася, поскаржилася, що захолоняють сосиски і ... навколо мене розгорнулась бурхлива діяльність. До того часу у мене абсолютно поїхав дах, я міцно трималася за кушетку і кричала, що народжувати без ковдри не піду, бо холодно. Що навколо мене творилося - пам'ятаю погано. Хтось тиснув на живіт ... Врешті-решт, на мене наділи маску і я відключилася.

Прокинулася я одна, в темряві, під крапельницями. Через деякий час до мене підійшла акушерка. Вона повідомила мені, що народилася дівчинка, закричала "майже відразу" (як виявилося, через 10 хвилин). Що у неї третя група крові. Її витягли щипцями. А в мене підвищився тиск.

Даша народилася з 2 / 4 бали за шкалою Апгара, її тягли щипцями, у мене був загальний наркоз. У Даші було задньочерепне положення. Це часто буває, але, якщо пологи йдуть нормально, без стимуляції, дитина в процесі пологів повертається правильно і все проходить добре. А стимуляція порушила природний процес і через родові шляхи Даша пішла, не встигнувши повернутися. Причому кесарів розтин теж не встигли зробити, так як Даша вже майже народилася. У неї було дуже багато проблем - від аспіраційної пневмонії до травми шийного хребця.

Перші дні пройшли, як страшний сон. Я постійно  непритомніла. У мене розійшлися і загноїлися шви. В мені залишили шматок плаценти, і це теж викликало погіршення мого стану. А доньку я бачила один раз. Її відправили до лікарні. Я постійно плакала. Я не могла зрозуміти, як таке могло статися зі мною. До мене приходив лікар і говорив, що все буде нормально. А я не вірила. Я відчувала, що доньці ДУЖЕ погано. І я купалася в своїх стражданнях. Чоловікові було ще важче - йому говорили правду про наш стан (схоже, всієї правди я не знаю до цих пір).

Це було моєю другою і найголовнішою помилкою. Я відчувала себе винною у всьому. Я нарікала на життя і кричала, що це несправедливо. І більше - нічого не робила. Коли появилось молоко (а воно довго не появлялось - справа в тому, що доньку не прикладали, звичайно, до грудей, і днів п'ять організм не отримував сигналу "Дитина народилася і хоче їсти", організм "вирішив", що дитина померла і молоко не потрібне), лікарі сказали, що його мало (це було правдою - лише кілька крапель, викликаних випитою пляшкою пива). Акушерки не стали показувати, як потрібно зціджувати, мотивуючи це тим, що зціджувати, наймовірніше, не буде для кого. Сяк-так я зціджувала молоко сама час від часу, але не знала, як це правильно робити і як часто. У мене не було жодної мотивації. Я знала, що молоко - це добре. І цим "добре" мої знання вичерпувалися. А моєю сусідкою по палаті була дівчина, яка відразу після пологів перев'язала груди, щоб зберегти форму, і я була абсолютно збита з пантелику. Лежати і жаліти себе було набагато простіше.

До речі, незважаючи на те, що молока у мене не було, форми грудей все одно змінились.

Через те, що я шкодувала себе, нервувала і нічого не їла, видужувала довго. Виписали мене через три тижні. У лікарні, де лежала дочка, мені сказали, що така хвора та немолочна мати їм не потрібна й розмови про те, що я буду приїжджати до доньки на цілий день бути не може. У результаті п'ять тижнів дитина провела в лікарні без мами і грудного молока. Цілий рік я ставила її на ноги. А почуття провини перед донечкою мене не залишає до сьогодні.
                                                                                                     Народження Кирюши

Розповідь про народження Кирюши лежить тут. Я хочу розповісти, як я повела себе на цей раз, як намагалася не допустити помилок.

По-перше, я народжувала в хорошому пологовому будинку. Я знала, що пологи не завжди бувають ідеальними, а діти не завжди народжуються здоровими, тому краще економити на всьому, але не на медицині. Тому із ситуації, яка склалася, ми вийшли з найменшими ускладненнями. За мною дуже добре доглядали, і я швидко одужувала - здорова мама дуже потрібна малюку.

По-друге, за кілька років, які пройшли від народження Даші, я стала віруючою людиною. Можливо, тому звістка про те, що у Кирюши якісь порушення дихання і йому терміново потрібно в лікарню, я прийняла ДУЖЕ спокійно. Кирюшу відправили в дуже гарну лікарню - в 7-у (для цього може знадобитися хабар в 300 доларів, майте на увазі). А можливо, я вже не була настільки впевнена в собі, можливо, після того, що трапилося з Дашею, мені нічого не було страшно.

Я знала одне - я зроблю все для дитини.

Я сприймала тільки хороші новини. Я постійно посміхалася, примушувала себе посміхатися. Я добре спала і добре їла. Я зустрічалася з друзями і рідними людьми, брала квіти і привітання.

Для молока було зроблено все, що можна. Незважаючи на погане самопочуття Кирюши, відразу після операції (у мене був кесаревий розтин, епідуральна анестезія) його приклали до грудей. Смоктати він не міг, але грудям була дана команда "Виробляти молоко!", Дитина отримала кілька крапель дорогоцінного молозива (а це має бути першим, що потрапить в рот малюка!) І "запам'ятав" запах і смак мареринських грудей ... і ні зонд, через який його годували в перші дні, ні лікарняна пляшка не затьмарили цей спогад ...

Дитини поруч зі мною не було. Але я постійно стимулювала груди, кожну годину  зціджувала кілька крапель молозива. На третій день появилось молоко. Його було не дуже багато. 30 г за одне зціджування. Це нормальна доза для триденного малюка. Мені видали молоковідсмоктувач і я почала працювати ... Зціджувала молоко я кожні дві години! І ВНОЧІ! ДВОЄ ГРУДЕЙ ЩОРАЗУ! Це дуже важливо. Відсмоктувач не може зцідити все молоко, як це робить дитина. Тому стимулювати груди треба частіше. Я стала приймати млекоін і пити чай для лактації (цього не можна робити, якщо дитина поруч - може бути занадто багато молока). Лікарі можуть Вам порадити зціджувати молоко кожні три години, одну грудь щоразу і вночі відпочивати. Не слухайте. Цього замало.

Обов'язково треба попросити акушерок навчити вас зціджувати молоко руками. У лікарні не дозволяють використовувати тонометри, мотивуючи це тим, що Ви не можете його стерилізувати.

Паралельно я дізнавалася все про те, як швидше мені потрапити до дитини в лікарню. Чоловік передав мені, що, доки  син знаходиться в реанімації, мене до нього не пускатимуть. Ці дні краще витратити на відновлення свого здоров'я і не прагнути якнайшвидше виписатися. Тому, коли мені запропонували виписатися на 5-й день, я попросила залишити мене ще на добу.

У 25-му пологовому будинку не роблять ті аналізи, які потрібні в лікарню. Але я не хотіла витрачати ні дня на здачу аналізів і вмовила медсестру знайти можливість здати ці аналізи де-небудь ще ... за невеликі гроші вона збігала в СЕС і до виписки довідочкf була у мене в кишені.

Коли мене виписали (на 6-й день), новини в лікарні були непогані. Кирюшу перевели в палату інтенсивної терапії. На наступний день - вже в загальну палату. Я вирушила до лікаря, і вона запропонувала мені прийти перший раз в понеділок ... тобто пропустити ще дві доби. Але так я стала прискіпливою матусею,я наполягла на тому, що прийду вже завтра, в суботу. Виявляється, єдиною проблемою було те, що в цьому випадку на мене не випишуть безкоштовний обід ... уявляєте ???!!!

Вдома я продовжувала зціджувати молоко. Молоко прибувало.

На наступний день я була з сином. Вела я себе нахабно, але зі мною чомусь не сперечалися. Отже, тепер мій режим був такий: В 0 годин, 3 години і о 6 годині я зціджувала молоко і тихцем везла це молоко з собою. У лікарні зціджувала молоко в 9, 12 і 15 годині, годувала зцідженим молоком сина і залишала ще на годування в 18 і 21 год. На решту годувань молоко залишати не дозволяли і годували сумішшю. Вдома зціджувалась в 17, 19 і 21 год.

Перші дні я годувала сина з пляшечки. Через кілька днів Кирюші стало краще, і я приклала його до грудей. Тепер їв молоко з грудей три рази на день, два рази - зціджене молоко, два рази - суміш.

                                                                                                        Ліричний відступ.
Лікарі дуже люблять довго не виписувати дітей. Одна з версій, чому вони так роблять: зі стабільними, здоровими дітками легше. Якщо їх виписати, то на ці місця переведуть важких ... А це клопіт. Спроби не виписати мою дитину "тому що йому потрібно ще обстежитися у невропатолога, а невропатолог буде тільки у вівторок" були знищені під корінь. Але я знаю, що багато дітей, будучи навіть здоровішими за Кирюшу, ще надовго були залишені в лікарні. А кожен день розлуки з мамою і грудьми для дитини - вічність. Невже консультація або черговий аналіз важливіше самотньої ночі малюка, до якого ніхто не підійде?

Після виписки ми зразу перейшли на грудне годування на вимогу. У перші дні він "від'їдався" - їв дуже часто, отримуючи задоволення від того, що йому не потрібно довго чекати... з такими дітками потрібно бути особливо уважними. Давати груди по кожному писку, частіше носити на руках - їм потрібно повернути довіру до світу.

Ми багато гуляли на свіжому повітрі, брала дитину з собою всюди - в гості, в ресторан...

Вірте в себе! Ці жахливі дні пройдуть, а у вас все вийде!

 


Схожі статті

Припинення лактації за рекомендаціями
Досвід однієї мами Майбутні мами – в більшості своїй оптимісти і приречені на гарний настрій,...
Каша-малаша. Її користь. Різновиди. Склад.
Каша - дуже ситна страва, яку готують з самих різних круп. У них містяться складні...
Така солодка перша ложечка прикорму!
Ну ось, пройшли перші тривоги і переживання пологів, довгоочікуваної зустрічі з малюком, першого прикладання до...
За сімейними обставинами, або як доглядати за малюком у відсутність...
Уявіть таку життєву ситуацію: в середньостатистичній родині народився малюк. З моменту виписки з пологового будинку...
Гіпогалактія - керована патологія
Гіпогалактії - знижена секреторна здатність молочної залози. Недостатнє утворення молока може спостерігатися або відразу після...
Недоношена дитина - зовсім не вирок для родини! Частина...
Стан нервової системи недоношеної дитини заслуговує на особливу увагу, так як саме правильне функціонування нервової...
Казка на втіху
Хочу продовжити тему відлучення від грудей ("НМ" № 10, 2000) і розповісти свою історію. До...
Мамині помічники для грудного...
Унікальний склад жіночого молока оптимальний для харчування немовлят. На жаль, поширеність грудного вигодовування дітей в...
Їжа з пляшечки. Організуємо штучне...
Грудне молоко - найкраще харчування для дитини першого року життя. Але бувають ситуації, коли природне...
Гутаперчевий вік
Лежачи у своєму ліжечку або повзаючи по підлозі, малюк здатен витворяти найдивовижніші трюки. Звідки береться...

Корисні лінки

Мультфільми

Вчимось малювати

Розвиваючі ігри для дітей онлайн

Мультфільми