Діти Новонароджений Діагноз: "перинатальна енцефалопатія"

Діагноз: "перинатальна енцефалопатія"

Перинатальна енцефалопатія (ПЕП) (пери-+ лат. Natus - "народження" + грец. Encephalon - "головний мозок" + грец. Patia - "порушення") - термін, що об'єднує велику групу різних за причинами і не уточнених за походженням уражень головного мозку, що виникають під час вагітності та пологів. ПЕП може виявлятися по-різному, наприклад синдромом гіперзбудливості, коли підвищена дратівливість дитини, знижений апетит, малюк часто зригують під час годування і відмовляється від грудей, менше спить, важче засинає і т.д. Більш рідкісним, а  також й більш важким проявом перинатальної енцефалопатії є синдром пригнічення центральної нервової системи. У таких дітей значно знижена рухова активність. Малюк виглядає млявим, крик тихий і слабкий. Він швидко втомлюється під час годування, в найбільш важких випадках смоктальний рефлекс відсутній. Часто прояви перинатальної енцефалопатії виражені незначно, але дітлахи, які перенесли даний стан, все ж таки вимагають до себе підвищеної уваги, а іноді - і спеціального лікування.


                                                                                              Причини захворювання

До факторів ризику виникнення перинатальної патології головного мозку відносяться:

* Різні хронічні захворювання матері.
* Гострі інфекційні захворювання або загострення хронічних вогнищ інфекції в організмі матері в період вагітності.
* Порушення харчування.
* Занадто молодий вік вагітної.
* Спадкові захворювання та порушення обміну речовин.
* Патологічне протікання вагітності (ранні та пізні токсикози, загроза переривання вагітності та ін.)
* Патологічне протікання пологів (стрімкі пологи, слабкість пологової діяльності тощо) і травми при наданні допомоги під час пологів.
* Шкідливий вплив навколишнього середовища, несприятлива екологічна обстановка (іонізуюче випромінювання, токсичні впливи, у тому числі при застосуванні різних лікарських речовин, забруднення навколишнього середовища солями важких металів і промисловими відходами та ін.)
* Недоношеність і незрілість плоду з різними порушеннями його життєдіяльності в перші дні життя.

Слід зазначити, що найбільш часто зустрічаються гіпоксично-ішемічні (їх причина - недостатність кисню, що виникає під час внутрішньоутробного життя малюка) і змішані ураження центральної нервової системи, що пояснюється тим, що практично будь-яке неблагополуччя в період вагітності і пологів призводить до порушення постачання киснем тканин плода і в першу чергу головного мозку. У багатьох випадках причини виникнення ПЕП встановити не вдається.

Скласти об'єктивне уявлення про стан дитини в момент народження допомагає 10-бальна шкала Апгар. При цьому враховується активність дитини, колір шкірних покривів, вираженість фізіологічних рефлексів новонародженого, стан дихальної та серцево-судинної систем. Кожен з показників оцінюється від 0 до 2 балів. Шкала Апгар дозволяє вже в родзалі оцінити адаптацію дитини до позаутробних умов існування в протягом перших хвилин після народження. Сума балів від 1 до 3 вказує на важкий стан, від 4 до 6 - на стан середньої тяжкості, від 7 до 10 - на задовільний. Низькі бали відносять до факторів ризику для життя дитини і розвитку неврологічних порушень та диктують необхідність застосування екстреної інтенсивної терапії.

На жаль, високі бали за шкалою Апгар повністю не виключають ризик виникнення неврологічних порушень, ряд симптомів виникає вже після 7-го дня життя, і дуже важливо якомога раніше виявити можливі прояви ПЕП. Пластичність мозку дитини надзвичайно велика, своєчасно проведені лікувальні заходи допомагають в більшості випадків уникнути розвитку неврологічного дефіциту, попередити порушення в емоційно-вольовій сфері та пізнавальної діяльності.
                                                                                      Перебіг ПЕП та можливі прогнози

В протіканні  ПЕП виділяють три періоди: гострий (1-й місяць життя), відновлювальний (з 1 міс. до 1 року у доношених, до 2 років - у недоношених) і результат захворювання. У кожному періоді ПЕП виділяють різні синдроми. Найчастіше спостерігається поєднання декількох синдромів. Така класифікація доцільна, так як вона дозволяє виділити синдроми в залежності від віку дитини. Для кожного синдрому розроблена відповідна тактика лікування. Вираженість кожного синдрому та їх поєднання дозволяють визначити тяжкість стану, правильно призначити терапію, будувати прогнози. Хочеться відзначити, що навіть мінімальні прояви перинатальної енцефалопатії вимагають відповідного лікування для запобігання несприятливих наслідків.

Перелічимо основні синдроми ПЕП.

Гострий період:

* Синдром угнітання ЦНС.
* Коматозний синдром.
* Синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості.
* Судорожний синдром.
* Гіпертензіонно-гідроцефальний синдром.

Відновлювальний період:

* Синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості.
* Епілептичний синдром.
* Гіпертензійно-гідроцефальний синдром.
* Синдром вегето-вісцеральних дисфункцій.
* Синдром рухових порушень.
* Синдром затримки психомоторного розвитку.

Наслідки:

* Повне одужання.
* Затримка психічного, моторного або мовленнєвого розвитку.
* Синдром гіперактивності з дефіцитом уваги (мінімальна мозкова дисфункція).
* Невротичні реакції.
* Вегетативно-вісцеральні дисфункції.
* Епілепсія.
* Гідроцефалія.
* Дитячий церебральний параліч.

Всі хворі з важкими та середньотяжкими ураженнями мозку потребують стаціонарного лікування. Діти з легкими порушеннями виписуються з пологового будинку під амбулаторне спостереження невролога.

Зупинимося детальніше на клінічних проявах окремих синдромів ПЕП, які найчастіше зустрічаються в амбулаторних умовах.

Синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості проявляється посиленням спонтанної рухової активності, неспокійним поверхневим сном, подовженням періоду активного неспання, труднощами засинання, частим невмотивованим плачем, пожвавленням безумовних рефлексів вроджених, змінним м'язовим тонусом, тремором (сіпанням) кінцівок, підборіддя. У недоношених даний синдром у більшості випадків відображає пониження порогу судомної готовності, тобто говорить про те, що у малюка легко можуть розвинутися судоми, наприклад, при підвищенні температури або дії інших подразників. При сприятливому протіканні симптоми поступово зменшуються і зникають в терміни від 4-6 місяців до 1 року. При несприятливому перебігу захворювання і відсутності своєчасної терапії може розвинутися епілептичний синдром.

Судомний (епілептичний) синдром може проявлятися в будь-якому віці. У дитинстві він характеризується різноманіттям форм. Часто спостерігається імітація безумовних рухових рефлексів у вигляді приступообразних виникаючих згинань та нахилів голови з напруженням рук і ніг, поворотом голови в бік і розгинанням однойменних руки й ногг; епізодів здригуванням, нападоподібних посмикувань кінцівок, імітацій смоктальних рухів та ін. Часом навіть фахівцю буває складно без додаткових методів досліджень визначити природу виникають судомних станів.

Гіпертензійно-гідроцефальний синдром характеризується надмірною кількістю рідини у просторах головного мозку, що містять ліквор (спинномозкову рідину), що приводить до підвищення внутрішньочерепного тиску. Лікарі часто називають це порушення батькам саме так - кажуть, що у малюка підвищений внутрішньочерепний тиск. Механізм виникнення цього синдрому може бути різним: надмірна вироблення ліквору, порушення всмоктування надлишків ліквору в кровоносне русло, або їх поєднання. Основними симптомами при гіпертензійно-гідроцефальному синдромі, на які орієнтуються лікарі і які можуть контролювати й батьки, є темпи приросту окружності голови дитини і розміри й стан великого тім'ячка. У більшості доношених новонароджених в нормі окружність голови при народженні становить 34 - 35 см. У середньому у першому півріччі щомісячний приріст окружності голови становить 1,5 см (у перший місяць - до 2,5 см), досягаючи до 6 місяців близько 44 см. У другому півріччі темпи приросту зменшуються; до року окружність голови - 47-48 см. Неспокійний сон, часті рясні зригування, монотонний плач у поєднанні з випученою, посиленою пульсацією великого тім"ячка і запрокиданням голови назад - найбільш типові прояви даного синдрому.

Проте великі розміри голови часто бувають і у абсолютно здорових малюків і визначаються конституціональними і сімейними особливостями. Великий розмір тім"ячка і "затримка" його закриття часто спостерігаються при рахіті. Маленький розмір тім"ячка при народженні підвищує ризик виникнення внутрішньочерепної гіпертензії при різних несприятливих ситуаціях (перегрівання, підвищення температури тіла та ін.) Проведення нейросонографіческого дослідження головного мозку дозволяє правильно поставити діагноз таким пацієнтам і визначитися з тактикою терапії. У переважній більшості випадків до кінця першого півріччя життя дитини відзначається нормалізація зростання окружності голови. У частини хворих дітей до 8-12 місяців зберігається гідроцефальний синдром без ознак підвищення внутрішньочерепного тиску. У важких випадках відзначається розвиток гідроцефалії.

Коматозних синдром є проявом важкого стану новонародженого, який оцінюється 1-4 балами за шкалою Апгар. У хворих дітей проявляються виражена млявість, зниження рухової активності аж до повної її відсутності, пригнічені всі життєво важливі функції: дихання, серцева діяльність. Можуть відзначатися судомні напади. Важкий стан зберігається 10-15 днів, при цьому відсутні рефлекси смоктання і ковтання.

Синдром вегето-вісцеральних дисфункцій, як правило, проявляється після першого місяця життя на фоні підвищеної нервової збудливості і гіпертензіонно-гідроцефального синдрому. Відзначаються часті зригування, затримка збільшення маси тіла, порушення серцевого ритму і дихального, терморегуляції, зміна забарвлення і температури шкірних покривів, "мармуровість" шкіри, порушення функцій шлунково-кишкового тракту. Часто цей синдром може поєднуватися з ентеритами, ентероколітами (запалення тонкого, товстого кишечника, що проявляється розладом стільця, порушенням збільшення маси тіла), зумовленими патогенними мікроорганізмами, з рахітом, обтяжуючи їх перебіг.

Синдром рухових порушень проявляється з перших тижнів життя. З народження може спостерігатися порушення м'язового тонусу, як у бік його зниження, так і підвищення, може проявлятися його асиметрія, відзначається зниження або надмірне посилення спонтанної рухової активності. Часто синдром рухових порушень поєднується з затримкою психомоторного і мовного розвитку, тому що порушення м'язового тонусу і наявність патологічної рухової активності (гіперкінези) перешкоджають проведенню цілеспрямованих рухів, формуванню нормальних рухових функцій, оволодінню мови.

При затримці психомоторного розвитку дитина пізніше починає тримати голову, сидіти, повзати, ходити. Переважне порушення психічного розвитку можна запідозрити при слабкому монотонному крику, порушенні артикуляції, бідності міміки, пізній появі посмішки, затримці зорово-слухових реакцій.

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) - неврологічне захворювання, яке виникає внаслідок раннього ураження центральної нервової системи. При ДЦП порушення розвитку носять, як правило, складну структуру, поєднуються рухові порушення, порушення мови, затримка психічного розвитку. Рухові порушення при ДЦП виражаються в уражені верхніх і нижніх кінцівок; страждає дрібна моторика, м'язи артикуляційного апарату, м'язи-окорухаючі. Порушення мови виявляються у більшості хворих: від легких (стертих) форм до зовсім нерозбірливою мови. У 20 - 25% дітей є характерні порушення зору:  косоокість, ністагм, обмеження поля зору. У більшості дітей відзначається затримка психічного розвитку. У частини дітей мають місце порушення інтелекту (розумова відсталість).

Синдромом гіперактивності з дефіцитом уваги - порушення поведінки, пов'язане з тим, що дитина погано володіє своєю увагою. Таким дітям важко зосередитися на якій-небудь справі, особливо якщо вона не дуже цікава: вони крутяться і не можуть спокійно всидіти на місці, постійно відволікаються навіть через дрібниці. Їх активність часто дуже бурхлива і хаотична.
                                                                                                                      Діагностика

Діагноз перинатального ураження головного мозку може бути поставлений на підставі клінічних даних і знань особливостей перебігу вагітності та пологів.

Дані додаткових методів досліджень носять допоміжний характер і допомагають уточнити характер і ступінь ураження головного мозку, служать для спостереження за перебігом захворювання, оцінки ефективності терапії.

Нейросонографія (НСГ) - безпечний метод огляду головного мозку, що дозволяє оцінити стан тканини мозку, лікворних просторів. Він виявляє внутрішньочерепні поразки, характер уражень мозку.

Доплерографія дозволяє оцінювати величину кровотоку в судинах головного мозку.

Електроенцефалограма (ЕЕГ) - метод дослідження функціональної активності головного мозку, заснований на реєстрації електричних потенціалів мозку. За даними ЕЕГ можна судити про ступінь затримки вікового розвитку мозку, наявності міжпівкульної асиметрії, наявності епілептичної активності, їх вогнищ у різних відділах мозку.

Відеомоніторинг - спосіб, що дозволяє оцінити спонтанну рухову активність у дитини за допомогою відеозаписів. Поєднання відео-та ЕЕГ-моніторингів дозволяє точно виявити характер нападів (пароксизмів) у дітей раннього віку.

Електронейроміографія (ЕНМГ) - незамінний метод в діагностиці вроджених і набутих нервово-м'язових захворювань.

Комп'ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ) - сучасні методи, що дозволяють детально оцінити структурні зміни головного мозку. Широке використання цих методів в ранньому дитячому віці затруднене із-за необхідності застосування наркозу.

Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ) дозволяє визначити інтенсивність обміну речовин у тканинах і інтенсивність мозкового кровотоку на різних рівнях і в різних структурах центральної нервової системи.

Найбільш широко при ПЕП використовуються нейросонографія та електроенцефалографія.

При патології ЦНС обов'язковий огляд окуліста. Зміни, які виявляються на очному дні, допомагають діагностувати генетичні захворювання, оцінювати ступінь вираженості внутрішньочерепної гіпертензії, стан зорових нервів.
                                                                                                                Лікування

Як вже говорилося вище, діти з важкими та середньотяжким ураженнями центральної нервової системи під час гострого періоду захворювання потребують стаціонарного лікування. У більшості дітей з легкими проявами синдромів підвищеної нервово-рефлекторної збудливості і рухових порушень вдається обмежитися підбором індивідуального режиму, педагогічною корекцією, масажем, лікувальною фізкультурою, застосуванням фізіотерапевтичних методів. З медикаментозних методів для таких хворих частіше використовують фітотерапію (настої і відвари седативних і сечогінних трав) і гомеопатичні препарати.

При гіпертензійно-гідроцефальному синдромі враховується ступінь вираженості гіпертензії і вираженість гідроцефального синдрому. При підвищеному внутрішньочерепному тиску рекомендується підняти головну сторону ліжка на 20-30 °. Для цього можна підкласти що-небудь під ніжки ліжечка або під матрац. Медикаментозна терапія призначається тільки лікарем, ефективність оцінюється за клінічними проявами та даними НСГ. У легких випадках обмежуються фітопрепаратами (відвари хвоща польового, листя толокнянки та ін.) При більш важких випадках використовують діакарб, що зменшує вироблення ліквору і збільшує його відтік. При неефективності медикаментозного лікування в особливо важких випадках доводиться вдаватися до нейрохірургічного методу терапії.

При виражених рухових порушеннях основний акцент приділяється методам масажу, лікувальної фізкультури, фізіотерапії. Медикаментозна терапія залежить від ведучого синдрому: при м'язової гіпотонії, периферичних парезах призначають препарати, що покращують нервово-м'язову передачу (дибазол, іноді галантамін), при підвищеному тонусі застосовують засоби, які сприяють його зниження - МІДОКАЛМ або баклофен. Використовуються різні варіанти введення препаратів всередину і за допомогою електрофорезу.

Підбір препаратів дітям з епілептичним синдромом залежить від форми захворювання. Прийом протисудомних препаратів (антиконвульсантів), дози, час прийому визначаються лікарем. Зміна препаратів здійснюється поступово під контролем ЕЕГ. Різке мимовільне скасування препаратів може спровокувати збільшення частоти нападів. В даний час використовують широкий арсенал протисудомних засобів. Прийом антиконвульсантів не байдужий для організму і призначається тільки при встановленому діагнозі епілепсії або епілептичному синдромі під контролем лабораторних показників. Однак відсутність своєчасного лікування епілептичних пароксизмів приводить до порушення психічного розвитку. Масаж та фізіотерапевтичне лікування дітям з епілептичним синдромом протипоказані.

При синдромі затримки психомоторного розвитку поряд з немедикаментозними методами лікування та соціально-педагогічною корекцією застосовуються препарати, що активують мозкову діяльність, що поліпшують мозковий кровообіг, сприяють утворенню нових зв'язків між нервовими клітинами. Вибір препаратів великий (ноотропів, луцетам, пантогам, вінпоцетин, актовегін, Кортексин та ін.) У кожному випадку схема медикаментозного лікування підбирається індивідуально залежно від вираженості симптоматики та індивідуальної переносимості.

Практично при всіх синдромах ПЕП хворим призначають препарати вітамінів групи "В", які можуть застосовуватися всередину, внутрішньом'язово і в електрофорезі.

До однорічного віку у більшості зрілих дітей явища ПЕП зникають або виявляються незначні прояви перинатальної енцефалопатії, що не мають істотного впливу на подальший розвиток дитини. Частими наслідками перенесеної енцефалопатії є мінімальна мозкова дисфункція (легкі порушення поведінки і навчання), гідроцефальний синдром. Найбільш важкими наслідками є дитячий церебральний параліч і епілепсія.

 


Схожі статті

Що вміє новонароджений
Почнемо з визначення, бо сам термін "новонароджений" - поняття широке. Якщо наречені перестають бути такими...
Налагодження грудного вигодовування в пологовому будинку і вдома...
Грудне молоко - це ідеальна їжа для немовляти, особливо в перші місяці життя. Адже впродовж...
Навіщо потрібні ферменти?
Питання: Чи може штучне вигодовування відбитися на темпах розвитку малюка? Відповідь: Такі поняття, як "розвиток дитини",...
Молоко "за" або "проти"
"Пийте, діти, молоко - будете здорові!" - Ці рядки багатьом з нас знайомі з дитинства....
Грудне вигодовування - захист від хвороб
У перші шість місяців життя маляті необхідно тільки материнське молоко. При грудному вигодовуванні в цей...
Штучне вигодовування
Грудне вигодовування унікальне за своєю природою, тому що лише материнське молоко може забезпечити малюка не...
Якщо у вашої дитини надлишкова вага
Як правило, більшість батьків хвилюються, якщо їх дитина погано їсть і виглядає дуже худенькою. І...
Я не чую!
Порушення слуху у новонародженої дитини - як про них дізнатися? Не потребує особливих доказів те, що...
Дитина з'явилася раніше терміну. Годувати грудьми чи ні? (Частина 1)...
Очима мами Ранок. Розмова в автобусі за спиною: "... І не знаю, чому так трапилося?" -...
Груди чи пляшечка? Кілька міфів про грудне вигодовування...
З тих пір, як Єва вперше доклала Каїна до грудей, годування грудьми стало природнім процесом....

Корисні лінки

Вчимось малювати

Розвиваючі ігри для дітей онлайн

Мультфільми