Сайт про дітей

"Дай цукерку!", "Купи шоколадку!", "Хочу тістечко!" Якщо малюк, значить, обов'язково ласун? Звичайно, ні. Чому ж тоді діти так люблять солодке? "Та тому, що його любимо ми!" - стверджують дитячі психологи.

Сьогодні ви скаржитеся всім: "Вона жодного дня не може без солодкого". А чи зможете згадати, з чого почалася любов дитини до солодощів? Напевно з цукерки, якою ви віддячили її за зібрані з підлоги іграшки або яку швидше засунули їй в рот, аби перестала плакати. І, швидше за все, при цьому проворкувала: "А що я зараз тобі дам?" Чи варто дивуватися, що в маленькій голівці скромна цукерочка перетворилася на щось особливе - винагороду за добру справу, чарівний засіб, що може допомогти будь-якому горю і підсолодити навіть самі гіркі сльози. І тепер не варто дивуватися тому, що солодощі стали для неї психологічною залежністю. Ні-ні, не фізіологічної, а саме психологічною. Не думайте, ніби дитячий організм "вимагає" солодкого. Деяким дітям в перші роки життя батьки взагалі не дають цукерок, і ті щасливо ростуть, не знаючи, що таке солодощі. А між тим шоколадки і мармеладки - це не тільки "здрастуй, грізний карієс", але і набагато більш серйозні проблеми, які можна уявити як ланки одного ланцюга: порушення обміну речовин, зайва вага, ожиріння. А найнеприємніше те, що зайва вага - чинник ризику для багатьох нехороших хвороб, які ви просто зобов'язані і близько не підпускати до своєї дитини. Співробітники Всесвітньої організації охорони здоров'я вже не раз заявляли, що смак дитини до їжі формується в перші роки життя. Ставши дорослим, вона буде харчуватися приблизно тим же, до чого ви її привчили в ранньому дитинстві. А любов до солодощів, погодьтеся, не сама здорова звичка.