Сайт про дітей

Нічні кошмари сняться в будь-якому віці. Але якщо дорослі можуть зусиллям волі прокинутися, полегшено зітхнути і швидко забути поганий сон, то дітям складніше. Разом з педагогом-психологом Тетяною Шишовою ми пропонуємо вашій увазі кілька «заспокійливих стратегій», які допоможуть матусям і татусям боротися з дитячими страхами - реальними і вигаданими.

Іноді страх стає настільки великий, що дитина боїться лягати спати. Втім, дітей лякають не тільки нічні кошмари, а й темрява, і самотність, і «бандити-розбійники», і багато-багато іншого.
Ілля-пророк в колісниці їде ...

«Якось ми з Ванею потрапили під страшну зливу. Це був справжній водоспад з небес! Дув ураганний вітер, гримів грім, раз у раз спалахувала блискавка. Ми гуляли в парку, коли несподівано налетіла буря, і не встигли добігти до будинку. Ваня сидів у колясці з опущеним козирком, укритий моєю курткою і непромокаючим чохлом, але все одно невтішно ридав - був дуже наляканий. Та мені й самій було не по собі. З тих пір Ваня до цих пір боїться виходити на вулицю в дощ, навіть якщо злегка накрапає ??».
Олена, мама 3-річного Вані

Коментар фахівця. Дуже важливо, зауваживши, що малюк чогось злякався, з'ясувати причину страху, втішити малюка, взяти на руки, приголубити. Ні в якому разі не смійтеся над дитиною і не дорікайте в боягузтві, інакше малюк засвоїть, що ви йому не тільки не допоможете, але ще й образите. Уявіть собі, що ви чогось шалено злякалися, поскаржилися чоловікові, а чоловік замість співчуття і підтримки висміяв вас. Про багато дитячих проблем можна сказати, що з часом дитина їх переросте. Однак зі страхами справа йде інакше - малюк росте, і його страхи ростуть разом з ним. Тому так важливо допомагати дитині боротися з «жахами» фантазії. Допомагаючи дитині долати себе, не поспішайте. «Тихіше їдеш - далі будеш» - говорить відоме прислів'я. Краще зживати страхи поступово, щоб вони зникали як би самі собою. Завжди пам'ятайте, що дитині його боягузтво заважає жити і коле його набагато сильніше, ніж вас. Тому виганяйте страх не сарказмом, а похвалою. Наприклад, якщо дитина не зважилася вийти на вулицю в дощ, а тільки, відчинивши двері, визирнула на вулицю, відзначте це, розкажіть про її сміливий вчинок, захоплюйтеся нею. Дитині неодмінно захочеться ще раз почути від вас приємні слова, і наступного разу вона знову вигляне, а потім і на ганок вийде. І так поступово зуміє перебороти свій страх, без криків і істерик.